обруб
ОБРУ́Б, у, ч.
1. Місце, по якому відрубано, відтято шматок чого-небудь.
2. заст. Ділянка землі, територія, визначена певними межами.
Моя земля в однім обрубі (Сл. Б. Грінченка);
Скоро ми ввійшли в обруб міста (І. Франко).
3. діал. Підвищення для жорен у млині, споруджене з колод у вигляді зрубу.
Словник української мови (СУМ-20)