обстріпаний
ОБСТРІ́ПАНИЙ, ОБСТРЬО́ПАНИЙ, а, е, розм. Пошарпаний, обдертий.
Стежина кривуляє до самотньої, обстріпаної хатини (Стельмах, І, 1962, 139);
Він.. примітив старі порвані ризи, навіть старе обстрьопане кропило (Н.-Лев., III, 1956, 182);
Попереду на кошлатій шкапині їде всміхаючись юнак в злиденному картузику, в обстрьопаній австрійській шинелі (Гончар, II, 1959, 14).
Словник української мови (СУМ-11)