обтертий
ОБТЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обте́рти.
В дитячому серці швидко холонуть палкі урази, швидко сохнуть гарячі сльози і на обтертих очах не забариться заграти радість (Мирний, IV, 1955, 74);
На дні лежали обтерті хвилею камінці (Скл., Святослав, 1959, 614).
Словник української мови (СУМ-11)