обтятий
ОБТЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обтя́ти.
Там, де сопки доокола Лютий холод міцно стис, — Ми, обтяті попівчола,.. Довбемо граніт бездушний (Граб., І, 1959, 168);
Соломія, мовчазна й замислена, сиділа долі серед обтятого волосся (Коцюб., І, 1955, 344);
Позад неї на обтяту косогором петлю шляху з-за гори вилетів танк (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 58);
// обтя́то, безос. присудк. сл.
І була вона.., мов тая чайка, тільки крила їй обтято (Гур., Друзі.., 1959, 14).
Словник української мови (СУМ-11)