обумовленість

ОБУМО́ВЛЕНІСТЬ, ності, ж. Залежність від певних умов, обставин, визначеність певними обставинами; зумовленість.

Ідея обумовленості мистецтва не була йому [М. Драгоманову] чужа, хоч до розуміння обумовленості історичного процесу класовою боротьбою він і не міг піднятися (Від давнини.., І, 1960, 35).

Значення в інших словниках

1. обумовленість — обумо́вленість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. обумовленість — -ності, ж. Залежність від певних умов, обставин, визначеність певними обставинами; зумовленість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обумовленість — ОБУМО́ВЛЕНІСТЬ, ності, ж. Залежність від певних умов, обставин, визначеність певними обставинами; зумовленість. Ідея обумовленості мистецтва не була йому [М. Драгоманову] чужа (з наук. літ.); Фізика .. розкриває зміст і причинну обумовленість різних процесів у малих об'ємах (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах