1. Словник української мови в 11 томах

обумовленість

ОБУМО́ВЛЕНІСТЬ, ності, ж. Залежність від певних умов, обставин, визначеність певними обставинами; зумовленість.

Ідея обумовленості мистецтва не була йому [М. Драгоманову] чужа, хоч до розуміння обумовленості історичного процесу класовою боротьбою він і не міг піднятися (Від давнини.., І, 1960, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обумовленість — обумо́вленість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. обумовленість — -ності, ж. Залежність від певних умов, обставин, визначеність певними обставинами; зумовленість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обумовленість — ОБУМО́ВЛЕНІСТЬ, ності, ж. Залежність від певних умов, обставин, визначеність певними обставинами; зумовленість. Ідея обумовленості мистецтва не була йому [М. Драгоманову] чужа (з наук. літ.); Фізика .. розкриває зміст і причинну обумовленість різних процесів у малих об'ємах (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах