обціловувати
ОБЦІЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Покривати поцілунками.
Леся знову заплакала, вдячно обціловуючи батькове лице (М. Ол., Леся, 1960, 37);
Мелашка обцілувала маленьких братів і сестер, розв’язала хустку з гостинцями (Н.-Лев., II, 1956, 327);
Він.. кинувся на шию Ленькові й обцілував його не раз та й не десять (Фр., VIII, 1952, 317);
*Образно. Як свистить він [вітер] у вухах, як він обціловує тебе всю (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 46).
Словник української мови (СУМ-11)