обцілований
ОБЦІЛО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обцілува́ти.
І вже брат, жарко обцілований, вихопившись, як з полум’я, відзначав про себе, що сестра таки здорово підросла (Гончар, Тронка, 1963, 8);
*Образно. Між тучами не хмурена, Немов з заліза кована, Земля моя, красо моя, Вся сонцем обцілована (Мал., За.. морем, 1950, 163).
Словник української мови (СУМ-11)