обцілований
ОБЦІЛО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обцілува́ти.
І вже брат, жарко обцілований, вихопившись, як з полум'я, відзначав про себе, що сестра таки здорово підросла (О. Гончар);
* Образно. Між тучами не хмурена, Немов з заліза кована, Земля моя, красо моя, Вся сонцем обцілована (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)