обціловувати
ОБЦІЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.
Покривати поцілунками.
Леся знову заплакала, вдячно обціловуючи батькове лице (М. Олійник);
Він .. кинувся на шию Ленькові й обцілував його не раз та й не десять (І. Франко);
* Образно. Як свистить він [вітер] у вухах, як він обціловує тебе всю (М. Чабанівський);
// Перецілувати багатьох, усіх.
Мелашка обцілувала маленьких братів і сестер, розв'язала хустку з гостинцями (І. Нечуй-Левицький);
І такі вони [люди] здавались усі милі, хороші, добрі та щирі, що так би взяв та й обцілував усіх (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)