Словник української мови в 11 томах

обчищати

ОБЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, док., перех.

1. Знімати з чого-небудь верхній шар, покриття (кору, шкуринку, лушпиння і т. ін.).

Антін брав з миски.. дрібну, як біб, картоплину, обчищав її.. і, потроху кусаючи хліба, їв (Чорн., Визволення, 1949, 87);

Стельмешко.. витяг з польової сумки яблуко, розрізав і, половинку оддавши Самбірському, другу почав обчищати ножиком (Трубл., І, 1955, 58);

Вхопила часничину: — Ось, татусю, я й обчищу ще (Тесл., З книги життя, 1918, 35).

2. з чого, на чому. Знімати з поверхні чого-небудь різні сторонні нашарування (бруд, грязь і т. ін.).

Похоронна команда обчищала сиру землю з лопат, і їх скрегіт пронизав Маковея вогнем (Гончар, III, 1959, 454);

Десь на горищі у залізяччях валялася стара рушниця, а вчора приволік [Гриць] до хати, цілу ніч обчищав з неї іржу (Чорн., Визвол. земля, 1950, 146);

Перехрест спинився ніби для того, щоб обчистити грязюку на ногах (Ле, В снопі.., 1960, 33);

// Звільняти кого-, що-небудь від різних сторонніх нашарувань (бруду, грязі, пилу і т. ін.).

Іти було важко, бо відтак земля прилипала до чобіт і їх раз по раз доводилось обчищати палкою (Шиян, Гроза.., 1956, 280);

Бонковський звелів обчистити допотопну упряж (Н.-Лев., III, 1956, 168);

Тугар Вовк і Мирослава позлазили з коней, яких дехто з вартових зараз узяли, обчистили, напоїли (Фр., VI, 1951, 64);

// Чистити кругом, з усіх боків.

Полагодив [Чіпка] хату, — давай погріб обчищати та оброблювати (Мирний, II, 1954, 217).

3. Усувати з чого-небудь щось зайве, непотрібне.

Подалася [Оля] на город,.. вирвала два кущі моркви, обчистила її від морковиння і теж сховала в торбинку (Юхвід, Оля, 1959, 84);

// Звільняти щось від чого-небудь зайвого, непотрібного.

— Кидав у помийницю, влучив у молодицю, — мовив він, обчищаючи насіння з кавуна (Л. Янов., І, 1959,336);

— Ну, отам у лісі вони й живуть. Рубають ліс, обчищають гілля і вивозять колодами до траси (Кучер, Трудна любов, 1960, 19).

4. тільки док., розм. Те саме, що обкрада́ти.

Дворові.. шушукалися між собою: "Обчистить вона пана, як білочку, хай тілько очі закриє, — всі гроші до її рук перейдуть" (Мирний, IV, 1955, 31);

Стягнути з бантин курку, задушити в хліві порося, обчистити у дядька комору — було його звичним заняттям (Мельн., До раю.., 1961, 44).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. обчищати — обчища́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. обчищати — див. грабувати; красти  Словник синонімів Вусика
  3. обчищати — -аю, -аєш, недок., обчистити, -ищу, -истиш, док., перех. 1》 Знімати з чого-небудь верхній шар, покриття (кору, шкуринку, лушпиння і т. ін.). 2》 з чого, на чому. Знімати з поверхні чого-небудь різні сторонні нашарування (бруд, грязь і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обчищати — ОБЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, док. 1. що. Знімати з чого-небудь верхній шар, покриття (кору, шкуринку, лушпиння і т. ін.). Антін брав з миски .. дрібну, як біб, картоплину, обчищав ї .. і, потроху кусаючи хліба, їв (С.  Словник української мови у 20 томах
  5. обчищати — ОБІБРА́ТИ (хитрощами, обманом або силою привласнити чужі речі, гроші і т. ін.), ОБІКРА́СТИ, ПОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОБЧИ́СТИТИ підсил. розм., ОБДЕ́РТИ підсил. розм., ОБІДРА́ТИ підсил. розм., ОБЛУПИ́ТИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
  6. обчищати — Обчища́ти, -ща́ю, -єш сов. в. обчистити, -щу, -стиш, гл. Обчищать, обчистить. Криничка і говорить: «дівчино голубонько, обчисть мене». Рудч. Ск. II. 55.  Словник української мови Грінченка