обідній

ОБІ́ДНІЙ, я, є. Прикм. до обі́д.

Приходжу додому, їм нашвидку 1 обідню порцію — невеликий шматок м’яса (Коцюб., III, 1956, 147);

Андрій прокинувся пізно. Крізь відчинене вікно землянки знадвору вже віяла обідня спека (Гур., Наша молодість, 1949, 45);

Сіли [Панас і Митро] на коні охляп та й поїхали. Було це в снідання, а так в обідню пору вже й вернулися обидва (Головко, II, 1957, 296);

// Признач. для обіду, споживання їжі.

Розмова ця сталася в цеху під час обідньої перерви (Ле, Право.., 1957, 35);

Вечорами до мами приходило кілька тьоть, і вони сідали довкола обіднього столу (Смолич, II, 1958, 21);

Минав ранок — наступав у німців обідній час — можна було й собі на часину зітхнути вільніше (Збан., Єдина, 1959. 121);

// Який має місце, відбувається після обіду (у 1 знач.).

Коли раз пані пробудилася по обідньому сні, щось мовби шепнуло їй, щоби вона пішла подивитись, що роблять діти (Кобр., Вибр., 1954, 87).

Значення в інших словниках

1. обідній — обі́дній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. обідній — Обідішній; (сон) післяобідній; (- спеку) полуденний.  Словник синонімів Караванського
3. обідній — [оуб’ід(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. обідній — -я, -є. Прикм. до обід. || Признач. для обіду, споживання їжі. || Який має місце, відбувається після обіду (у 1 знач.). Обідня перерва — проміжок часу в середині дня, протягом якого процівники, співробітники установи обідають.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обідній — ОБІ́ДНІЙ, я, є. Прикм. до обі́д. Приходжу додому, їм нашвидку 1 обідню порцію – невеликий шматок м'яса (М. Коцюбинський); // Характерний для часу обіду. Андрій прокинувся пізно. Крізь відчинене вікно землянки знадвору вже віяла обідня спека (О.  Словник української мови у 20 томах
6. обідній — Обі́дній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. обідній — Обідній, -я, -є Обѣдній. Та збудила мене мати в обідню годину. Мет. 20.  Словник української мови Грінченка