обіймиця
ОБІ́ЙМИЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що обхва́т 2.
Дійшов [Бух Копитович] до того стовпа, стіни змірив, аж по.. дванадцять аршину того стовпа обіймиці (Укр.. казки, 1951, 87);
От виліза він на високий замок, В руках — аркан на шістдесят обіймиць (Крим., Вибр., 1965. 183).
Словник української мови (СУМ-11)