обісмілюватися

ОБІСМІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБІСМІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док., рідко. Те саме, що осмі́люватися.

Мовчав він, то дітвора обісмілювалась, і підійшли до його ступнів з-на десять… (Свидн., Люборацькі, 1955, 132);

Христя й замовкла, хоч уста її були ще одкриті.., наче вона ще не скінчила говорити чи ще щось хотіла спитати, та не обісмілилась (Григ., Вибр., 1959, 190);

Обісмілився [Гризота], приступив ближче (Речм., Твій побратим, 1962, 65).

Значення в інших словниках

1. обісмілюватися — обісмі́люватися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обісмілюватися — -ююся, -юєшся, недок., обісмілитися, -люся, -лишся, док., рідко. Те саме, що осмілюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обісмілюватися — ОБІСМІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБІСМІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док., розм. Те саме, що осмі́люватися. Дедалі то Яків більше обісмілювався й, накінець, просто сказав матері: – Та яке ваше діло?...  Словник української мови у 20 томах
4. обісмілюватися — НАВА́ЖИТИСЯ з інфін. (переборюючи вагання і побоювання, набратися рішучості для здійснення якогось учинку), ЗВА́ЖИТИСЯ з інфін. і на що, РІШИ́ТИСЯ з інфін. і на що, розм., ПЕРЕМОГТИ́СЯ перев. без додатка, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ з інфін., розм.  Словник синонімів української мови
5. обісмілюватися — Обісмілюватися, -лююся, -єшся сов. в. обісмілитися, -люся, -лишся, гл. Дѣлаться, сдѣлаться смѣлѣе, осмѣлиться. Мовчав він, то дітвора обісмілювалась і підійшли до його ступнів з-на десять. Св. Л. 192.  Словник української мови Грінченка