обісмілюватися
ОБІСМІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБІСМІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док., розм.
Те саме, що осмі́люватися.
Дедалі то Яків більше обісмілювався й, накінець, просто сказав матері: – Та яке ваше діло? (Грицько Григоренко);
Христя й замовкла, хоч уста її були ще одкриті.., наче вона ще не скінчила говорити чи ще щось хотіла спитати, та не обісмілилась (Грицько Григоренко);
Обісмілився [Гризота], приступив ближче (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)