овечатник
ОВЕЧА́ТНИК, а, ч., розм. Приміщення для овець; хлів, кошара.
— Отим би такий кожух, — нарешті каже Демид, поглядаючи в бік овечатника, де в цей час кілька жінок лінькувато місять глину в замісі (Гончар, Тронка, 1963, 320).
Словник української мови (СУМ-11)