овсі

О́ВСІ, О́ВСІМ, присл., діал. Зовсім.

Біда людям, біда й скотині! не буде овсі ні хліба, ні на зиму огородини, не буде і паші скотині! (Кв.-Осн., II, 1956, 130);

— Прийміть, козаки, до гурту, бо занудився овсі! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 349);

— Молодий чоловіче..! Не знаєте ви світу овсім… (Крим., Вибр., 1965, 401).

Значення в інших словниках

1. овсі — О́ВСІ, О́ВСІМ, присл., розм. Зовсім. Біда людям, біда й скотині! не буде овсі ні хліба, ні на зиму огородини, не буде і паші скотині! (Г. Квітка-Основ'яненко); – Прийміть, козаки, до гурту, бо занудився овсі! (П. Панч); – Молодий чоловіче..! Не знаєте ви світу овсім... (А. Кримський).  Словник української мови у 20 томах
2. овсі — Овсі нар. = зовсім. Харьк.  Словник української мови Грінченка