оголошений

ОГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оголоси́ти.

[Панни:] Сумною звісткою, вмить оголошеною, Нам на горе прийшлось тут з’явитися (Кроп., V, 1959, 227);

// оголо́шено,

безос. присудк. сл. — Війну оголошено! — сказала Олександра Василівна (Довж., І, 1958, 431).

Значення в інших словниках

1. оголошений — оголо́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. оголошений — Оголо́шений. Дієприкм. від оголосити. Генрик Сєнкевіч назвав у своїй, оголошеній в Zeit-i, відповіди Бєрнзонови голодівку львівских академіків — шопкою, яку зааранжовано з біфштиками і вином.  Українська літературна мова на Буковині
3. оголошений — І заст. оглашений ім. Особа, яка готується до прийняття Таїнства Хрещення; катехумен  Словник церковно-обрядової термінології
4. оголошений — [оголошеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. оголошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оголосити. || оголошено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. оголошений — ОГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до оголоси́ти. [Панни:] Сумною звісткою, вмить оголошеною, Нам на горе прийшлось тут з'явитися (М. Кропивницький); // оголо́шено, безос. пред. – Війну оголошено! – сказала Олександра Василівна (О. Довженко).  Словник української мови у 20 томах
7. оголошений — Оголо́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)