огорожа
ОГОРО́ЖА, рідко ОГОРО́ДА, и, ж. Паркан, стіна, тин і т. ін., які оточують що-небудь.
Брама однією половиною теліпалась на стовпі, друга половина лежала на землі: огорожа розвалилася (Н.-Лев., II, 1956, 165);
Під’їжджає до розсадника загін червоноармійців, руйнує огорожу, знімаючи колючий дріт і намотуючи його на барабан (Довж., І, 1958, 456);
Він [будинок] був гарний. Лежав у городі, обведений стрункою залізною огородою (Коб., III, 1956, 276);
*У порівн. Орішник, глод, шипшина позростались, стоять, як добра огорожа (Стор., І, 1957, 76).
Словник української мови (СУМ-11)