огорожа
ОГОРО́ЖА, і, ОГОРО́ДА, и, ж.
Паркан, стіна, тин і т. ін., які оточують що-небудь.
Брама однією половиною теліпалась на стовпі, друга половина лежала на землі: огорожа розвалилася (І. Нечуй-Левицький);
Він [будинок] був гарний. Лежав у городі, обведений стрункою залізною огородою (О. Кобилянська);
Я з Вітею довго бігав навколо високої дерев'яної огорожі, поки, нарешті, знайшов вільну шпаринку й прикипів до неї (Б. Антоненко-Давидович);
* У порівн. Орішник, глод, шипшина позростались, стоять, як добра огорожа (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)