одинарний
ОДИНА́РНИЙ, а, е. Який складається з однієї частини; не подвійний.
Зачинені віконниці мало захищали від морозу, і одинарні рами вкрилися товстим шаром льоду (Бойч., Молодість, 1949, 124);
Двері на балкон були завішені одинарною парчевою шторою, хто вже зна де роздобутою хазяйновитим завгоспом (Збан., Сеспель 1961, 26).
Словник української мови (СУМ-11)