однобічно
ОДНОБІ́ЧНО. Присл. до однобі́чний 3.
Не можна впливати на організм однобічно, ізольовано від середовища, від виховання (Шк. гігієна, 1954, 4);
У "Сурмах" та в "Золотому павучкові" я показав ворога в комсомолі, але зробив це однобічно (Донч., VI, 1957, 582).
Словник української мови (СУМ-11)