однолюб

ОДНОЛЮ́Б, а, ч. Чоловік, який усе життя любить тільки одну жінку.

— Не сердься, Ярослава. Що робити — я однолюб. Є такі диваки на світі (Дмит., Розлука, 1957, 226);

Такі, як Стратіон, — однолюби. Це чудові люди, котрі одну любов празнують усе життя (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 34).

Значення в інших словниках

1. однолюб — однолю́б іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. однолюб — -а, ч. Чоловік, який протягом усього життя любить тільки одну жінку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. однолюб — ОДНОЛЮ́Б, а, ч. Чоловік, який усе життя любить тільки одну жінку. – Не сердься, Ярослава. Що робити – я однолюб. Є такі диваки на світі (Л. Дмитерко); Такі, як Стратіон, – однолюби. Це чудові люди, котрі одну любов празнують усе життя (В. Земляк).  Словник української мови у 20 томах