однорідний
ОДНОРІ́ДНИЙ, а, е.
1. Який належить до того самого роду, розряду, характеризується однаковими рисами, ознаками.
При натуральному господарстві суспільство складалося з маси однорідних господарських одиниць.. (Ленін, 3, 1970, 21);
Для постачання заводів однорідною рудою було створено рудорозподільну станцію Верхівцеве (Чорна мета Л. Укр.., 1957, 93).
Однорі́дні чле́ни ре́чення — члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію щодо спільного для них члена, з яким вони граматично зв’язані.
У реченнях, де однорідних членів значна кількість, вони можуть бути згруповані в окремі пари або більші ряди за принципом ближчого змістового зв’язку (Мовозн., IV-V,1947, 180).
2. Який має однаковий склад, однакові властивості в усіх своїх частинах.
Коли вчені дізналися про те, що ядро атома не однорідне, а має певну структуру, вони, природно, вирішили розщепити його штучно (Наука.., 8,1962, 12);
Гострий соус являв собою однорідну червонувату масу, з приємним кисло-солодким смаком і ароматом прянощів (Укр. страви, 1957, 126).
Словник української мови (СУМ-11)