одностайне
ОДНОСТА́ЙНЕ, присл., заст. Одностайно.
І одногласне, одностайне Громада вибрала гетьмана — Преславного Лободу Івана, Лицаря старого, Брата військового (Шевч., II, 1953, 138);
Всі разом одностайне сплять так твердо, що при кінці засідання треба кождого [радного] порядно потермосити, заки спам’ятається (Март., Тв., 1954, 212).
Словник української мови (СУМ-11)