одночасно

ОДНОЧА́СНО. Присл. до одноча́сний.

Обидві пари розмовляють кожна окремо, але одночасно (Л. Укр., II, 1951, 37);

Звістка про напад опришків у трьох місцях одночасно викликала переполох у всій окрузі (Гжицький, Опришки, 1962, 162).

Значення в інших словниках

1. одночасно — Рівночасно, водночас, книжн. синхронно, (гуртом) разом, спільно.  Словник синонімів Полюги
2. одночасно — одноча́сно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. одночасно — пр., водночас, заразом, одноразово; (сказати) в одно слово, РАЗОМ.  Словник синонімів Караванського
4. одночасно — див. тоді  Словник синонімів Вусика
5. одночасно — Присл. до одночасний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. одночасно — хохл. (одновремено) водночас водночас, заразом, разом, див. рівночасно  Словник чужослів Павло Штепа
7. одночасно — ОДНОЧА́СНО. Присл. до одноча́сний. Обидві пари розмовляють кожна окремо, але одночасно (Леся Українка); Звістка про напад опришків у трьох місцях одночасно викликала переполох у всій окрузі (В. Гжицький).  Словник української мови у 20 томах
8. одночасно — ОДНОЧА́СНО (в один і той же час), ВОДНО́ЧАС, РА́ЗОМ, СИНХРО́ННО, РІВНОЧА́СНО, ВОДНО́РАЗ, СПІ́ЛЬНО, НАРА́З, ПОБІ́ЖНО рідше. Мигаючи вогнями з обох боків, прибували одночасно два поїзди (С. Журахович); В шибку хтось постукав. Сестри здригнулись водночас (Є.  Словник синонімів української мови
9. одночасно — Одноча́сно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. одночасно — Одночасно нар. 1) Одновременно. 2) Современно (съ чѣмъ).  Словник української мови Грінченка