одужання
ОДУ́ЖАННЯ, я, с. Дія і стан за знач. оду́жати.
Породіллям пани давали тільки три дні вольного часу на одужання (Н.-Лев., II, 1956, 187);
— В медичній школі мене вчили за всяких умов поводитися з хворими так, щоб ні на секунду не зникала в них упевненість у своєму одужанні (Шовк., Людина.., 1962, 185).
Словник української мови (СУМ-11)