ожеледь
О́ЖЕЛЕДЬ, і, ж. Тонкий шар льоду на поверхні землі, на деревах і т. ін.
Вночі і ожеледь, і мряка, І сніг, і холод (Шевч., II, 1963, 411);
В садках гірським кришталем блищала ожеледь, бурульки іскрилися і мінилися діамантами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 447).
Словник української мови (СУМ-11)