ожог
О́ЖОГ, О́ЖУГ, а, ч., розм. Палиця, якою перемішують жар, паливо.
— То я тебе [кота] звідтам дістану, — вередував Яким і став ожогом мірити просто в котячий лоб (Ков., Світ.., 1960, 7);
Ожугом зветься.. держално.. або й просто палиця, коли ними перемішують огонь і вони обпалились на кінці (Номис, 1864, № 6558).
Словник української мови (СУМ-11)