озаддя
ОЗА́ДДЯ, я, с., розм. Те саме, що кри́жі 1, 2.
Часом не втримається котрийсь і лясне долонею по ситому озадді коня (Ле, Хмельницький, І, 1957, 249);
Кирило засміявся, побачивши, як бандит, підкидаючи озаддям, підбіг навкарачки до тину і принишк (Речм., Весн. грози, 1961, 308).
Словник української мови (СУМ-11)