озвіріло

ОЗВІРІ́ЛО. Присл. до озвірі́лий 2.

Німець озвіріло турнув геть її матір (Ле, Мої листи, 1945, 54).

Значення в інших словниках

1. озвіріло — озвірі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. озвіріло — Присл. до озвірілий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. озвіріло — ОЗВІРІ́ЛО. Присл. до озвірі́лий 2, 3. Підбіг [Ваня] до Жучка й .. почав озвіріло бити його в голову, бік, живіт (В. Підмогильний); З обох боків імператорського ложа виникли з темряви зовсім голі юнаки, ..  Словник української мови у 20 томах