озвіріння

ОЗВІРІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. озвірі́ти.

Німецькі сили, бачачи, як зменшується число оборонців, ще з більшим озвірінням лізли на вали, захоплюючи найпридобніші місця (Стар., Облога.., 1961, 74).

Значення в інших словниках

1. озвіріння — озвірі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. озвіріння — -я, с. Стан за знач. озвіріти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. озвіріння — ОЗВІРІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. озвірі́ти. Німецькі сили, бачачи, як зменшується число оборонців, ще з більшим озвірінням лізли на вали, захоплюючи найпридобніші місця (М. Старицький).  Словник української мови у 20 томах