1. Словник української мови в 11 томах

озвіріння

ОЗВІРІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. озвірі́ти.

Німецькі сили, бачачи, як зменшується число оборонців, ще з більшим озвірінням лізли на вали, захоплюючи найпридобніші місця (Стар., Облога.., 1961, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. озвіріння — озвірі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. озвіріння — -я, с. Стан за знач. озвіріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. озвіріння — ОЗВІРІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. озвірі́ти. Німецькі сили, бачачи, як зменшується число оборонців, ще з більшим озвірінням лізли на вали, захоплюючи найпридобніші місця (М. Старицький). Словник української мови у 20 томах