озвіріння

озвірі́ння

-я, с.

Стан за знач. озвіріти.

Значення в інших словниках

1. озвіріння — озвірі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. озвіріння — ОЗВІРІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. озвірі́ти. Німецькі сили, бачачи, як зменшується число оборонців, ще з більшим озвірінням лізли на вали, захоплюючи найпридобніші місця (М. Старицький).  Словник української мови у 20 томах
3. озвіріння — ОЗВІРІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. озвірі́ти. Німецькі сили, бачачи, як зменшується число оборонців, ще з більшим озвірінням лізли на вали, захоплюючи найпридобніші місця (Стар., Облога.., 1961, 74).  Словник української мови в 11 томах