оздоблений
ОЗДО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оздо́бити.
Євтим приносить велику, пишно оздоблену ліру (Л. Укр., III, 1952, 460);
Сонце б’є у вікна будинків, де попід самими дахами на оздоблених барвистою керамікою фасадах виноград зелений в’ється і золотисті соняшники цвітуть, як живі! (Гончар, II, 1959, 175);
// оздо́блено, безос. присудк. сл.
Клуб було по-святковому прибрано, стіни й сцену оздоблено клечанням та рушниками (Дмит., Наречена, 1959, 198).
Словник української мови (СУМ-11)