озерний

ОЗЕ́РНИЙ, а, е.

1. Прикм. до о́зеро.

Небо, земля і озерні води урочисто мовчать, заворожені золотим осіннім умиранням… (Руд., Остання шабля, 1959, 9);

Він розніжено зліг на квітчастий килим, що мав правити йому за квітучий лужок біля озерної прохолоди (Вол., Місячне срібло, 1961, 8);

Казарок крик з озерних плес долинув із долин… (Гонч., Вибр., 1959, 309);

// Який живе, водиться, росте в озері, на озері.

З озер пливла нічна вогкість, десь далеко кричала озерна птиця — бугай (Донч., III, 1956, 97);

У житах співали перепели, кумкали озерні жаби (Шиян, Гроза.., 1956, 672);

Нам видно, як серед блискучої водяної гладіні бродить, розгулюючи на мілкому, всяка озерна дрібнота (Гончар, Маша.., 1959, 38).

2. Який має велику кількість озер (про місцевість, країну і т. ін.).

Лежать у полі вперті валуни На Молодечнині, в озернім краї (Рильський, III, 1961, 284);

У минулім році в серпні довелося буть мені у Карелії озерній у зеленій стороні (Гонч., Вибр., 1959, 263).

Значення в інших словниках

1. озерний — озе́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. озерний — [озернией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. озерний — -а, -е. 1》 Прикм. до озеро. || Який живе, водиться, росте в озері, на озері. Озерні відклади — геологічні відклади, що утворилися на дні озер. 2》 Який має велику кількість озер (про місцевість, країну і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. озерний — ОЗЕ́РНИЙ, а, е. 1. Прикм. до о́зеро. Небо, земля і озерні води урочисто мовчать, заворожені золотим осіннім умиранням... (М. Руденко); Він розніжено зліг на квітчастий килим, що мав правити йому за квітучий лужок біля озерної прохолоди (І.  Словник української мови у 20 томах
5. озерний — Озе́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)