озлити
ОЗЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Ви́кликати злість, розлючення, роздратування; розізлити, розгнівати.
Терпеливо зносила [невістка] дорікання, щоб не озлить матері (Горд., II, 1959, 236);
// Зробити кого-небудь злим, злостивим.
Бійка та скарги не відбили в Назара нахилу до всяких витівок, а навпаки, ще більше озлили хлопця (Збан., Переджнив’я, 1955, 205).
Словник української мови (СУМ-11)