озлоблювати

ОЗЛО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ОЗЛОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОЗЛОБИ́ТИ, лоблю́, ло́биш; мн. озло́блять; док., перех. Виклика́ти сильне роздратування, злість; злити.

— Говорю се до того, що я вже поклав був собі виховати з Франка свого наступника на університеті. От що… А ми озлоблюємо його (Кол., Терен.., 1959, 358);

Признаюсь, що коли мене вживання іншомовних слів без потреби озлобляє (бо це утруднює наш вплив на масу), то деякі помилки тих, хто пише у газетах, зовсім уже можуть вивести з себе (Ленін, 40, 1974, 47);

// Робити впертим, затятим, немилосердним.

Зоставшись сама, мордувалася тим, що озлобила собі серце проти сина, не поступається з упертості, робить на гірше йому й собі (Дор., Не повтори.., 1968, 236).

Значення в інших словниках

1. озлоблювати — озло́блювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. озлоблювати — -юю, -юєш і озлобляти, -яю, -яєш, недок., озлобити, -лоблю, -лобиш; мн. озлоблять; док., перех. Викликати сильне роздратування, злість; злити. || Робити впертим, затятим, немилосердним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. озлоблювати — ОЗЛО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ОЗЛОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОЗЛОБИ́ТИ, лоблю́, ло́биш; мн. озло́блять; док., кого. Виклика́ти сильне роздратування, злість; злити. – Говорю се до того, що я вже поклав був собі виховати з Франка свого наступника на університеті.  Словник української мови у 20 томах
4. озлоблювати — СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. — Док.: розсе́рдити, осе́рдити рідше розгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти...  Словник синонімів української мови