озноб

ОЗНО́Б, у, ч. Стан організму людини й тварини, що характеризується відчуттям холоду і дрижанням (скороченням) м’язів.

Страх прийшов до нього разом з гарячковим ознобом (Шиян, Гроза, 1956, 205);

Вітер подужчав. Марію всю пройняло мерзлякуватим ознобом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 172).

Значення в інших словниках

1. озноб — озно́б іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. озноб — -у, ч. Стан організму людини й тварини, що характеризується відчуттям холоду і дрижанням (скороченням) м'язів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. озноб — Мороз  Словник чужослів Павло Штепа
4. озноб — ОЗНО́Б, у, ч. Стан організму людини й тварин, що характеризується відчуттям холоду і дрижанням (скороченням) м'язів. Страх прийшов до нього разом з гарячковим ознобом (А. Шиян); Вітер подужчав. Марію всю пройняло мерзлякуватим ознобом (Ю. Бедзик).  Словник української мови у 20 томах