озорений

ОЗО́РЕНИЙ, рідко ОЗО́РЯНИЙ, а, е, поет. Дієпр. пас. мин. ч. до озори́ти.

Піднісшись вгорі на граніті, Спрямовував Ленін свій зір На далі московські, відкриті З озорених Ленінських гір (Бажан, Роки, 1957, 262);

Вузькою смугою невода виплітається за веслом озоряна вода, зітхають береги (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 917);

*Образно. Суспільно-творча діяльність М. Л. Кропивницького й І. К. Тобілевича, М. К. Заньковецької й Л. К. Саксаганського пройшла озорена передовими ідеями російських революціонерів-демократів та їх великого соратника Т. Г. Шевченка (Минуле укр. театру, 1953, 60);

// озо́рено, безос. присудк. сл.

Думами Леніна Путь нам озорено, Шлях наш на тисячі літ (Бичко, Сійся.., 1959, 241).

Значення в інших словниках

1. озорений — озо́рений дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. озорений — див. світлий  Словник синонімів Вусика
3. озорений — рідко озоряний, -а, -е, поет. Дієприкм. пас. мин. ч. до озорити. || озорено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. озорений — ОЗО́РЕНИЙ, рідко ОЗО́РЯНИЙ, а, е, поет. Дієпр. пас. до озори́ти; // у знач. прикм. Він [день] обіцяв їм [березам] подарунки, Як тільки сон його не зборе: Листві – незнані візерунки, Корі – озорені узори (А.  Словник української мови у 20 томах