озорений
озо́рений
рідко озоряний, -а, -е, поет.
Дієприкм. пас. мин. ч. до озорити.
|| озорено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиозо́рений
рідко озоряний, -а, -е, поет.
Дієприкм. пас. мин. ч. до озорити.
|| озорено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови