озорений

ОЗО́РЕНИЙ, рідко ОЗО́РЯНИЙ, а, е, поет.

Дієпр. пас. до озори́ти;

// у знач. прикм.

Він [день] обіцяв їм [березам] подарунки, Як тільки сон його не зборе: Листві – незнані візерунки, Корі – озорені узори (А. Малишко);

Вузькою смугою невода виплітається за веслом озоряна вода, зітхають береги (М. Стельмах);

* Образно. Благословенна світлотінь Судьби в щасливім одкровенні... І многокрилля поколінь В однім озоренім іменні (М. Вінграновський);

Суспільно-творча діяльність М. Л. Кропивницького й І. К. Тобілевича, М. К. Заньковецької й Л. К. Саксаганського пройшла озорена передовими ідеями російських революціонерів-демократів та їх великого соратника Т. Г. Шевченка (з мемуарної літ.);

// озо́рено, безос. пред.

Йдемо під грозами, йдемо світаннями, де шлях озорено (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. озорений — озо́рений дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. озорений — див. світлий  Словник синонімів Вусика
3. озорений — рідко озоряний, -а, -е, поет. Дієприкм. пас. мин. ч. до озорити. || озорено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. озорений — ОЗО́РЕНИЙ, рідко ОЗО́РЯНИЙ, а, е, поет. Дієпр. пас. мин. ч. до озори́ти. Піднісшись вгорі на граніті, Спрямовував Ленін свій зір На далі московські, відкриті З озорених Ленінських гір (Бажан, Роки, 1957, 262)...  Словник української мови в 11 томах