ой-ой
ОЙ-О́Й, виг.
1. Уживається при вираженні фізичного болю, страждання і т. ін.
— Лежить мій Хаїм… лежить мій Лейба, що годували стареньку маму… і більш не встануть… Ой-ой! ай-вай! (Коцюб., II, 1955, 177).
2. Уживається при вираженні здивування, захоплення і т. ін.
У флігелі тоді рипнули двері, і Гашка з цеберками по воду прибігла. — Ой-ой, як дідусь рано. — Засміялась очима ранково (Головко, І, 1957, 209).
Словник української мови (СУМ-11)