ой-ой
ОЙ-О́Й, виг.
1. Уживається при вираженні фізичного болю, страждання і т. ін.
– Лежить мій Хаїм... лежить мій Лейба, що годували стареньку маму... і більш не встануть... Ой-ой! ай-вай! (М. Коцюбинський).
2. Уживається при вираженні здивування, захоплення і т. ін.
У флігелі тоді рипнули двері, і Гашка з цеберками по воду прибігла. – Ой-ой, як дідусь рано. – Засміялась очима ранково (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)