окалічений
ОКАЛІ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до окалі́чити.
Коняка, правда, знайшлася — так окалічена на всі чотири ноги, за вісім карбованців продав (Коцюб., І, 1955, 304);
// окалі́чено,
безос. присудк. сл. — Де болить? Де окалічено? — допитувавсь Тоньо (Фр., III, 1950, 346).
Словник української мови (СУМ-11)