оклигувати
ОКЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКЛИ́ГАТИ, аю, аєш і ОКЛИ́ГНУТИ, ну, неш, док., розм. Одужувати, здоровішати.
Параска потроху оклигувала, та дуже помалу.. Дома ледве чапала по хаті (Гр., II, 1963, 435);
В госпіталь його [Спартака] привезли контуженим, і він тепер тільки оклигував після контузії (Гончар, Людина.., 1960, 196);
Марися, попоївши, хоч і трохи оклигала, та все ж виглядала дуже жалюгідно (Вільде, Сестри.., 1958, 552);
І не квапсь, не рятуй, — Ні, вже не оклигну, Таки вмру (Г.-Арт., Байки.., 1958, 156).
Словник української мови (СУМ-11)