оклигувати
ОКЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКЛИ́ГАТИ, аю, аєш і ОКЛИ́ГНУТИ, ну, неш, док., розм.
Одужувати, здоровішати.
Параска потроху оклигувала, та дуже помалу .. Дома ледве чапала по хаті (Б. Грінченко);
В госпіталь його привезли контуженим, і він тепер тільки оклигував після контузії (О. Гончар);
Марися, попоївши, хоч і трохи оклигала, та все ж виглядала дуже жалюгідно (Ірина Вільде);
І не квапсь, не рятуй, – Ні, вже не оклигну, Таки вмру (П. Гулак-Артемовський).
Словник української мови (СУМ-20)