околот
ОКОЛО́Т, у, рідко ОКОЛІ́Т, ло́ту, ч.
1. Сніп житньої соломи, обмолочений нерозв’язаним або перев’язаний після обмолоту (звичайно для вшивання покрівлі).
Перед одною з сільських хат стояв чоловік і перев’язував околоти (Кобр., Вибр., 1954, 107);
Долі лежить околіт, слизький, морозний і з житнім духом (Коцюб., II, 1955, 254);
Аниця одягла його в старий дірявий сардак, підперезала перевеслом із околоту та й веде босого (Март., Тв., 1954, 44);
// Кілька таких снопів (перев. 7-8), зв’язаних докупи.
[Микола:] Знаєш, я так думаю: околот соломи принесу, постелимо Михайлові отут на землі (Фр., IX, 1952, 105);
Дасть Сук за донькою кільканайцять [кільканадцять] околотів соломи, пообіцяє піврічну теличку (Ков., Тв., 1958, 37).
Молоти́ти в около́т — молотити (ціпом), не розв’язуючи снопа.
2. збірн. Солома з снопів, обмолочених нерозв’язаними.
Під вікном блиснув сніп вогню, і зразу ж за цим у хату влетіло водночас чотири кулі околоту (Епік, Тв., 1958, 296);
Які запальні мрії виголошували вони [комунівці].., затуливши околотом вікна зсередини, щоб не побачив куркуль крізь вікно, у кого стріляти (Ю. Янов., II, 1954, 155);
А вітер смикав околот із стріх І кураю клубки котив у полі (Мисик, Біля криниці, 1967, 120).
Словник української мови (СУМ-11)