околот
ОКОЛО́Т, у, рідко ОКОЛІ́Т, ло́ту, ч.
1. Сніп житньої соломи, обмолочений нерозв'язаним або перев'язаний після обмолоту (звичайно для вшивання покрівлі).
Перед одною з сільських хат стояв чоловік і перев'язував околоти (Н. Кобринська);
Долі лежить околіт, слизький, морозний і з житнім духом (М. Коцюбинський);
Аниця одягла його в старий дірявий сардак, підперезала перевеслом із околоту та й веде босого (Л. Мартович);
// Кілька таких снопів (перев. 7–8), зв'язаних докупи.
[Микола:] Знаєш, я так думаю: околот соломи принесу, постелимо Михайлові отут на землі (І. Франко);
Дасть Сук за донькою кільканайцять [кільканадцять] околотів соломи, пообіцяє піврічну теличку (С. Ковалів).
2. збірн. Солома з снопів, обмолочених нерозв'язаними.
Під вікном блиснув сніп вогню, і зразу ж за цим у хату влетіло водночас чотири кулі околоту (Г. Епік);
А вітер смикав околот із стріх І кураю клубки котив у полі (В. Мисик).
Словник української мови (СУМ-20)