околодочний
ОКОЛО́ДОЧНИЙ, а, е, іст.
Стос. до околодку (у 1 знач.).
Ананій пам'ятав бурхливий успіх, який припав колись на його долю, коли він грав у Харкові роль околодочного наглядача Якорєва в п'єсі Горького “Останні” (Ю. Яновський);
// у знач. ім. около́дочний, ного, ч. Поліцейський чин у царській Росії, що відав околодком.
Процесія складалась тільки з городових поліцаїв під проводом околодочних та з пожарної команди (В. Самійленко);
Він хутко повернувся до околодочного, зирнув на нього коротким, але виразним поглядом (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)